Пояс-крайка

У вигляді вузької смуги із орнаментом зі смужок червоного, зеленого, синього, лілового та білого кольорів. На кінцях – китиці.

Назва походить від слова «край» і пов’язана зі способом виготовлення вузької тканої стрічки з чітко окресленими краями. Крайки були поширені на всій території України й використовувалися як у повсякденному, так і в святковому вбранні. Слугував для фіксації незшитого чи зшитого одягу (плахт, запасок, штанів) та утримання верхнього одягу (свиток).

Водночас пояс мав і символічне значення. У традиційних уявленнях він виконував роль оберега, захищав людину від злих сил, символізував життєву силу, добробут і порядок. Саме тому пояси широко використовувалися у весільній, родильній та календарній обрядовості. Особливе місце крайки посідали у весільному обряді. Наречена дарувала виткані власноруч пояси нареченому, старостам, дружбам та іншим учасникам весілля. Такі вироби часто вирізнялися складнішим орнаментом і яскравішими кольорами.

Сьогодні крайки є важливими пам’ятками українського народного ткацтва. Вони зберігаються у музейних колекціях як зразки традиційного декоративно-ужиткового мистецтва та свідчення високої майстерності народних ткаль. Водночас мистецтво виготовлення крайок відроджується в діяльності сучасних майстрів і етнокультурних осередків України.

Джерело надходження до музею: Із зібрання музею до Другої світової війни