Писанка зі страусового яйця

Писанка виконана на шкаралупі страусового яйця, що надає виробу значних розмірів і виразної декоративності. Поверхню яйця вкриває складна геометризована композиція, побудована за принципом радіального поділу. Орнамент утворюють вісім великих листоподібних сегментів, які розходяться від центральної точки та заповнюють майже всю площину виробу, утворюючи стилізовані восьмипелюсткові квітки.

Кожен сегмент декорований варіаціями традиційних писанкових мотивів: сітками, косими ґратками та площинами, зафарбованими у відтінки фіолетового, вохристого, коричневого й природного кольору шкаралупи. Орнаментальні поля розділені широкими світлими лініями, що утворюють чіткий ритмічний рисунок і підкреслюють симетрію композиції. Кожна пелюстка завершується грабельками, також відомими як гребінці. Це один із найдавніших символів, пов'язаних із водою. Грабельки уособлюють хмари, а їхні зубці – життєдайний дощ. Між грабельками часто зображені кола, що символізують зерно або насіння, яке потребує вологи для росту.

Поєднання рослинних та геометричних елементів є характерним для української писанкової традиції.

Виріб демонструє прагнення майстра адаптувати традиційні писанкові мотиви до великого формату страусового яйця, зберігаючи канонічні принципи побудови орнаменту. Колористичне вирішення ґрунтується на контрасті світлих ліній із насиченими темними барвами, що надає композиції виразності та декоративної цілісності.

Вгорі закріплено металеве кільце для підвішування.

Джерело надходження до музею: Предмет походить із колекції відомого мецената, військового дипломата, полковника артилерії і уродженця Полтави Павла Бобровського (1860–1945). Упродовж багатьох років служби та подорожей країнами Європи, Близького Сходу й Азії він зібрав велику колекцію старожитностей, етнографічних пам’яток, зброї та творів декоративно-ужиткового мистецтва. Бобровський безоплатно передав свої зібрання до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства, ставши одним із фундаторів його народознавчого відділу. На початок ХХ століття його колекція налічувала близько 2777 предметів, серед яких були єгипетські старожитності, японська зброя та пам’ятки з Індії, Китаю, Ірану й інших країн. У роки Другої світової війни писанку було вивезено до Німеччини, а у 1948 р. повернено до музею.