Арибал

Невелика керамічна посудина сферичної форми з розлогим дископодібним вінцем, короткою шийкою та вертикальною вушкоподібною ручкою, що з'єднує верхню частину сферичного тулуба із краєм вінця. На верхній площині вінця нанесено орнамент із концентричних кіл та крапок. Ручка прикрашена трьома горизонтальними коричневими лініями. Шийка відділена від тулуба коричневою смугою. Тулуб теракотового кольору, декорований розписом темно-коричневою фарбою у вигляді лева та стилізованого рослинного орнаменту в горизонтальній площині. Опукле денце прикрашене сімома колами темно- та світло-коричневого кольору, вписаними одне в одне.

Арибал має характерну для античних парфумерних посудин округлу форму й невеликі розміри. Такі посудини використовувалися для зберігання ароматичних олій, пахощів або косметичних засобів.

Виготовлена з добре відмуленої глини світло-коричневого кольору та вкрита тонким світлим ангобом і прозорим лаком.

Предмет є характерним зразком дрібної античної кераміки, що відображає високий рівень розвитку гончарного ремесла та художнього оздоблення ужиткових виробів античної доби.

Предмет походить із колекції знаної меценатки Катерини Миколаївни Скаржинської (1853–1932). Українська поміщиця, меценатка, фундаторка першого загальнодоступного приватного краєзнавчого музею Лівобережної України, у 1906 р. вона передала свою колекцію Природничо-історичному музею Полтавського губернського земства (нині – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). Серед зібрання Катерини Миколаївни помітне місце посідали археологічні артефакти, до яких належить і арибал. За збереженими відомостями, він був знайдений поблизу Лубен на Лисій горі Ф. І. Камінським у 1883 р.